Курс мистецтва
Курс мистецтва – кураторський проект з дослідження сучасної мистецької освіти.
Курс мистецтва є некомерційною освітньою програмою, що, засновуючись на досліджені й експериментальній практиці, пропонує шукати принципи сучасного мистецтва.
Курс мистецтва бачить своїми завданнями: випробовування нових форм мистецької освіти, що постають з колективної роботи та взаємозалежності практики і теорії; дослідження сутності сучасного мистецтва як феномена і практики через освіту; напрацювання термінології сучасного мистецтва.
Курс мистецтва є експериментальною лабораторією: випробовування теорії практикою та практики теорією є принципом роботи Курсу. Не бажаючи запозичувати розроблені кимось прийоми та стратегії в мистецтві, Курс мистецтва виник та існує як спроба зрозуміти, що означає бути художником. З одного боку, метою Курсу мистецтва є увага до інтелектуальних та інституційних чинників сучасного мистецтва в Україні, що є своєчасним і необхідним в умовах розпаду радянських структур та інститутів і відсутності системи сучасного мистецтва й адекватної соціальним реаліям політики культури в Україні. А з іншого боку – розвиток критичного, складного способу мислення, формування дискурсу довкола сучасного мистецтва.
В основі навчальних практик і методів Курсу одночасна увага до переосмислення попереднього мистецького досвіду і погляд на теперішню локальну культурну ситуацію. Через повторення, згадування інструментарію художників – підходів і методів, засобів і форм, роботи з різними контекстами – відбувається ре-актуалізація його для створення образу культури в якому ми знаходимося тепер.
Кураторки Курсу мистецтва: Катерина Бадянова та Лада Наконечна.
З нами можна зв’язатись за адресою: contemporaryartcourse@gmail.com
Активність Курсу:
Курс мистецтва існує з 2012 року, Київ.
У 2013 та 2014 реалізовано дві піврічні навчальні програми для художників (на базі Школи візуальної комунікації, Київ). Публічні презентації у формі виставок проведено в Музеї ім. Т.Шевченко, Будинку художників, Арт центрі Closer.
У 2015 проведено трьохмісячний кураторський курс “Прикордоння. Територія поміж” (Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса)
Курс мистецтва ініціював After Text Discourse Group (http://aftertext.wordpress.com)
2015 – організація та участь у воркшопі “Communication and Responsibility. Reflection of Crisis in Ukraine in dialogic perspective” в партнерстві з German Academic Exchange Service (DAAD)
2016
Захоплення. Стейтмент базується на методах, ідеях і навчальних практиках, що розробляються кураторками Курсу мистецтва, освітньої програми Метод фонду Ладою Наконечною та Катериною Бадяновою протягом трьох років.
Захоплення. Стейтмент презентує етап усвідомлення кураторками того, яку роль має/може мати мистецька освіта сьогодні. Особлива увага приділяється поняттям «захоплення(автономія)», «повторення», «контекстуалізація» (ідея «контекстуального мистецтва» українського художника Мирослава Кульчицького), «культурна ситуація» (стратегія словацького художника Юліуса Коллера) тощо.
2016 – Презентація стейтменту Курсу мистецтва на вставці UNDISCIPLINARY LEARNING >>
Remapping The Aesthetics of Resistance, DISTRICT Kunst- und Kulturförderung, Берлін
2016 – освітній курс «Простір уваги» для художників та випускників художніх освітніх закладів (спільно з галереєю Vozdvizhenka Arts House)
2017 – мистецька незалежна дослідницька перформативна програма "Академія. Підвалини" в НАОМА та майстернях Сошенко 33.
Курс мистецтва запускає програму Позиції художника/-ці >> (відбувається за підтримки УКФ)
Захоплення. Стейтмент
Ситуація критичного погляду вимагає звільнення місця для споглядання, що проявляє нас в конкретній ситуації й, водночас, специфіку місця.
Через мистецькі й навчальні практики, встановлюючи «культурні ситуації», ми дистанціюємося і захоплюємося одночасно. Погляд є вимушено ретроспективним.
Ми не можемо представляти сучасність не досягнувши минулого, сумнівного і недосяжного. Погляд є вимушено ретроспективним.
Досягнення можливе завдяки повторенню того, що вже відбулося, в чому вже одного разу був зроблений вибір.
Нам немає потреби вигадувати нове із нічого. Все поряд з нами, ми лише постійно програваємо те саме. Ми не бажаємо віддаватися наосліп гомогенній, анонімній і аісторичній тотальності. Ми звертаємося до радикалізованої контекстуалізації. Без цієї точки відліку розрізнення стає неможливим, безглуздим. Якщо ми відтворюємо у механічний спосіб, не критично щось як безумовну даність ми добровільно відмовляємося від судження.
Свідоме повторення (ре)актуалізує і робить досяжним ситуацію нашому погляду.
Дія повернення – це повернення до чогось, що одного разу відбулося і де знадобилося продумати думку наново. Водночас – це повернення погляду до себе. Ми повторюємо, усвідомлюючи, що наш погляд із сучасного моменту – із моменту, який іще мусимо прояснити.
Увага до умов де ми знаходимося, як розташовані наші тіла, що є поряд і поміж ними в певному просторі й часі, пред’являє культурні ситуації. Встановлюючи або проявляючи культурні ситуації, ми захоплюємося і захоплені водночас. У просторі уже даного, в якому ми знаходимося і яке створило нас, ми звільнюємо місце для погляду. Ми захоплюємо місце змушено і тимчасово. Дія захоплення одночасна зі звільненням. Через цей проявлений образ культури ми спроможні побачити себе. Так ми уявляємо, проясняємо й встановлюємо ці простори між цими тілами: місця з їхніми історіями і прихованими можливостями, місця з потенційністю (пере)установлювання.